Письменниця: От скажіть мені, карпатці, ЩО ВИ НАРОБИЛИ? Як можна рубaти гілку, на якій сидиш? Не ви наробили? Щось я не бачила жодної перекритої вами дороги перед жодним лісовозом

Письменниця: От скажіть мені, карпатці, ЩО ВИ НАРОБИЛИ? Як можна рубaти гілку, на якій сидиш? Не ви наробили? Щось я не бачила жодної перекритої вами дороги перед жодним лісовозом

Авторка допису письменниця та громадська діячка Лариса Ніцой. Пряма мова: 

“Від тих дитячих переляканих голосочків душа терпне, коли в дітей ледве не під ногами земля провалюється. Відео з Карпат. Повені. 

От скажіть мені, карпатці, прикарпатці, закарпатці, білякарпатці, ЩО ВИ НАРОБИЛИ? Як можна рубати гілку, на якій сидиш? Не ви наробили? Щось я не бачила жодної перекритої вами дороги перед жодним лісовозом. 

Три роки тому, віз мене один ваш дядько в Карпати. Чекали мене в дитячому таборі. Слово за слово. Питаю в нього, як місцеві справи? 

– Та як, – зітхає дядько. – Ліс вирубують. Карпати геть лисі. 

– Хто вирубує? 

– Та наші ж і вирубують. 

– А ви що? 

– А що я? Ви он у Києві. На екрані вас бачив. Може замовите словечко. 

– Я? Я то замовлю. А Ви що? Що місцеві роблять? Як протестують? Це ж ВАШІ Карпати в першу чергу. Так, вони і наші. Але ВИ ж тут народилися, не я. Я в Києві. Це ВАШІ ліси. А їх у ВАС на очах рубають. Прямо у ВАС перед носом возять. ВИ що робите, щоб завадити? 

– Та що ми можемо? 

– Як це що? Блокуйте райдержадміністрації. Обласні адміністрації. Дороги блокуйте. Лісовози перекидайте. Як це що ви можете? Ви можете ВСЕ! 

Дядько гмикнув і залишок дороги мовчав. 

Сьогодні у вас пoвінь. Серце кpoв’ю обливається. Плачуть пepeлякaні дiти. Pятують пepeлякaних людей. Шкepeберть лeтить усталене життя: ваше життя, ваші хати, ваше добро… Роками рубaють ліс… А що ми можемо… 

Як же мені обридло мовчання українських телят!”

Лариса Ніцой