З насолодою дивлюся як білоруси починають відчувати запах свободи і як входять в раж.
Попереду у них непрості часи: становлення демократії, повільна і болізна деінфантилізація громадян, реванші з обох боків, російська агресія і ще багато чого.
Але ось цей момент ейфорії і відчуття що ти і є країна – він безцінний. Це тупо заздрість.
У мене нема ілюзій. Я не вірю що Білорусь, у разі перемоги, стане одразу “проукраїнською” після десятирічь околгосплювання мізків.
Але Росія стане там трішки слабшою і це уже перемога для нас.
Нагадуємо! Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.